Всі добре розуміють, що клас складається з учнів з неоднаковим розвитком і ступенем підготовленості, різною успішністю і різним відношенням до навчання, різними інтересами і станом здоров'я. Вчитель не може при традиційній організації навчання орієнтуватися на всіх одночасно. І тому він змушений вести навчання орієнтуючись на середній рівень – на середній розвиток, середню підготовленість, середню успішність – інакше кажучи, він будує навчання, орієнтуючись на деякого міфічного “середнього” учня. Це неминуче призводить до того, що “сильні” учні штучно стримуються в своєму розвитку, втрачають інтерес до навчання, яке не вимагає від них розумової напруги, а “слабкі” учні приречені на хронічне відставання, вони також втрачають інтерес до навчання, яке вимагає від них дуже великої розумової напруги.
Диференціація - це реалізація принципу диференційованого підходу, який передбачає врахування відмінностей між групами учнів за їхніми інтересами, рівнем знань, научуваності, тощо. В такому випадку диференціацію ми можемо розглядати як ефективний метод навчання, який передбачає застосування індивідуального підходу, урахування нахилів учнів, їх здібностей, як творчих так і розумових. На сучасному етапі диференційований підхід застосовується досить активно у навчальних закладах. Діти сприймають матеріал на тому рівні, на якому їм це доступно, що не призводить до усереднення. Вчителі в свою чергу намагаються забезпечити учням цей доступний рівень, використовуючи при цьому як власний досвід, так і напрацювання колег.
Вчитель має розуміти, що за диференціацією учнів стоїть також складання для них певних завдань, які будуть для них оптимальними не лише по рівню розвитку та успішності, а й урахуванням їх здібностей, нахилів.
У допомозі при засвоєнні знань учнями на відповідн
... Читати далі »
Методичні рекомендації щодо підвищення ефективності здійснення диференціації навчання у середній школі
Педагог має визначити, знати, ураховувати індивідуальні особливості своїх учнів, їхній фізичний розвиток, темперамент характер, волю, мислення, почуття, інтереси, щоб спираючись на позитивне, усувати негативні і їхній діяльності і поведінці. Тільки за цієї умови можливе виховання цілісної, гармонійно розвиненої індивідуальності та повноцінної особистості. Результати підтверджують необхідність застосування у навчальному процесі принципу індивідуалізації навчання та особливо індивідуального підходу до різних категорій учнів.
Значущість і потреба диференційованого підходу в шкільній практиці не викликає сумніву. Тому основну увагу звернімо не на доведення того, як це важливо, а на ті побічні питання, що виникають у вчителя при спробі впровадити диференційований підхід у реальних класах і з ре
... Читати далі »
Використання різнорівневих завдань як ефективний метод забезпечення диференціації навчання
Однією із складової успіху засвоєння знань учнями на відповідному їм рівні та допомоги вчителю при організації роботи на уроці є різнорівневі завдання. Тобто вчитель має розуміти, що за диференціацією учнів стоїть також складання для них певних завдань, які будуть для них оптимальними не лише по рівню розвитку та успішності, а й урахуванням їх здібностей, нахилів. Подана нижче схема є опорною для складання різнорівневих завдань.
